Рекомендації вихователям
щодо формування у дітей правильного мовлення

Від своєчасного формування правильної вимови залежить загальна культура мовлення, нормальне спілкування дитини з однолітками й дорослими, успішне засвоєння грамоти, а після вступу до школи - засвоєння шкільної програми.

Вимова в основному формується в дошкільному віці.

На заняттях і в повсякденному спілкуванні вихователь може впливати на мовлення дітей наступними засобами:

- вправляти дітей у чіткій вимові слів;

- навчати дітей правильно користуватися інтонацією;

- вчити говорити досить голосно, не поспішаючи;

- розвивати фонематичний слух;

- збагачувати словниковий запас;

- навчати правильно використовувати граматичні конструкції речень.

Але діти багато часу знаходяться за межами дошкільного закладу: в колі сім’ї, з однолітками у дворі.

Дошкільники успішніше оволодіватимуть мовленням, якщо з ними займатимуться не лише в дошкільному закладі, а й у сім’ї. Саме з цієї причини пропаганда знань із питань мовленнєвого розвитку серед батьків є актуальною. Вона здійснюється перш за все через бесіди та консультації. Ефективні й такі форми роботи, як наочна агітація, наприклад, організація стендів чи кутків для батьків, де можна було б отримати інформацію про вікові норми розвитку мовлення, поради щодо подолання дефектів звуковимови.

Вихователь може рекомендувати для заучування з дітьми вдома чистомовки, скоромовки, вірші, потішки.

Доцільно проводити відкриті для батьків заняття з розвитку мовлення, щоб вони мали можливість спостерігати прийоми роботи вихователя по збагаченню лексики.

Цікавим засобом пропаганди є “круглі столи”, під час яких виступають і діляться своїм досвідом про виховання мовлення і вихователь, і логопед, і батьки, і лікарі. Логопед повідомить про те, коли й які звуки в процесі оволодіння звуковимовою з’являються у дітей, які вади мовлення пов’язані з віковими особливостями розвитку. Зверне увагу батьків на те, що не можна розмовляти з дітьми “по - дитячому”. Це нічого, крім шкоди, дитині не принесе - буде лише гальмувати засвоєння звуків, затримувати своєчасне оволодіння словником.

Ортодонт пояснить батькам важливість і можливість попередження дефектів мовлення внаслідок слідкування за станом і розвитком зубо-щелепної системи, вчасного звертання за порадами до стоматолога, лікування зубів.

Отоларинголог зверне увагу батьків на роль слуху в розвитку мовлення дитини, на необхідність оберігати його від постійних сильних звукових впливів, а при захворюваннях органів слуху – на своєчасне лікування в медичних установах.

В бесідах із батьками вихователь повинен підкреслити, що мовлення не передається у спадок, дитина переймає досвід мовленнєвого спілкування від оточуючих. Саме з цієї причини оволодіння мовленням знаходиться в прямій залежності від оточуючого мовного середовища. Дорослі повинні в спілкуванні з дитиною слідкувати за своєю вимовою, говорити в нормальному темпі, використовувати слова в потрібному значенні.

Батькам слід нагадувати, що оволодіння дитиною мовленням тісно пов’язане з її розумовим і психічним розвитком. Розширюючи коло знань дитини про оточуючі предмети та явища, знайомлячи її з художніми творами, проводячи бесіди на різні побутові теми, близькі й доступні розумінню дитини, батьки тим самим не лише розширюють її світогляд, але й сприяють швидкому оволодінню нею правильним мовленням.

 

 

                              Взаємодія

учителя-логопеда та вихователя

в логопедичній групі

Значення мови в становленні дитини як особистості переоцінити неможливо. Оволодіння рідною мовою є найважливішою умовою забезпечення готовності дітей до навчання в школі, успішності дитини в соціальному і інтелектуальному розвитку, а також в освоєнні дитячих видів діяльності та творчості. Якщо вчасно не усунути порушення звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесів, то у дітей дошкільного віку виникають труднощі спілкування з оточуючими, проблеми в навчанні. Тому пошуки ефективних прийомів і методів корекції мови не втратили своєї актуальності.

Тільки при тісній співпраці і єдності вимог педагогів можливе подолання наявних у дітей дефектів мовного розвитку. Успішне здійснення корекційно-педагогічної роботи можливо тільки при злагодженій роботі всього колективу ДНЗ. У групі корекційної спрямованості для дітей з важкими порушеннями мови особливо важливо наскільки тісно співпрацюють учитель - логопед і вихователі.

У системі планування в нашому ДНЗ обраний принцип потижневого вивчення лексичних тем, якого дотримуються всі фахівці, що працюють з дітьми. Це дозволяє глибше розкрити той матеріал, який можна вивчити із певної лексичної теми.

В основі злагодженої роботи вчителів-логопедів і вихователів лежать наступні принципи:

- комплексний підхід до організації корекційно-педагогічного процесу;

- співпраця між вихователями і логопедом, вихователями і дітьми;

- врахування інтересів всіх учасників корекційно-педагогічного процесу;

- диференційний підхід до виховання правильного мовлення.

Основну роботу з формування мовленнєвих навичок проводить вчитель-логопед, а вихователі включаються в неї на етапі закріплення вже сформованих навичок. Багато з корекційних завдань вирішуються нами спільно (розвиток комунікативної функції мови, виховання мовленнєвої активності, навчання граматично правильного мовлення і розповідання, збагачення та активізація словника, формування звукової культури мовлення).

Разом з цим чітко розмежовані функції вчителя-логопеда та вихователів, щоб виключити можливість дублювання корекційного матеріалу. При виправленні і формуванні вимови звуків робота вихователя і логопеда різниться по організації, методичним прийомам, тривалістю. Основна відмінність: логопед виправляє порушення вимови, а вихователь під керівництвом логопеда бере активну участь в корекційному процесі, сприяючи усуненню мовного дефекту. Для цього вихователі присутні на заняттях логопеда, а той в свою чергу відвідує окремі заняття вихователів з метою контролю за якістю мови дітей, а також надання методичної допомоги. На початку навчального року вчитель-логопед знайомить вихователів з результатами обстеження, проводить спільне обговорення шляхів реалізації поставлених завдань по реабілітації дітей з мовними порушеннями. При визначенні змісту корекційно-розвиваючої роботи обговорюється перспективний план, уточнюють найбільш раціональні прийоми проведення корекції мовлення у кожного.

Специфіка роботи вихователя в логопедичній групі полягає в тому, що він організовує заняття за завданням вчителя-логопеда. Вихователь проводить заняття з ознайомлення з оточуючим за особливою системою з урахуванням лексичних тем; поповнює, уточнює і активізує словниковий запас дітей, використовуючи для цього режимні моменти; контролюючи звуковимову і граматичну правильність мови дітей протягом усього часу спілкування з ними. Логопед на своїх заняттях відпрацьовує з дітьми матеріал по вимові, звуковому аналізу, навчає елементам грамоти, одночасно знайомить дітей з певними лексико-граматичними категоріями. Логопед керує роботою вихователя по розширенню, уточненню та активізації словникового запасу, засвоєнню граматичних категорій, розвитку зв'язного мовлення. Учитель-логопед допомагає вихователю підбирати мовний матеріал, який відповідає нормі звуковимови дітей з мовними порушеннями (наприклад, вірші на ранки і розваги), радить використовувати правильну з логопедичної позиції методичну та дитячу художню літературу, і мовний матеріал.

Запропоновані логопедом вправи та ігри для формування лексико-граматичних категорій і розвитку зв'язного мовлення (поміщаються щотижня в зошиті взаємодії вихователів і вчителя - логопеда) направлені на закріплення матеріалу, пройденого дитиною на корекційно-логопедичному занятті. Це дає можливість вихователю зайвий раз виявити проблеми дитини і допомогти в їх подоланні. У вільний ігровий час вихователь пропонує дитині з вадами мовлення пограти не просто в дидактичні ігри, а в ігри, які відповідають лексично-логопедичній темі.

Удосконалення зв'язного висловлювання здійснюється у формуванні повної відповіді на фронтальному і індивідуальних заняттях, в процесі складання розповідей і описів за лексичними темами, в іграх і вправах, іграх-драматизаціях.

Всі заняття вихователя, дидактичні ігри, режимні моменти спрямовані на активізацію у дітей самостійного вільного мовлення. Основою для цієї роботи служать навички, набуті дітьми на корекційно-логопедичних заняттях.

У групі є логопедичні куточки, в яких знаходяться альбоми на різні звуки, картки, настільні друковані ігри для формування дихання, для розвитку немовних процесів і т.п. Наочний матеріал в логопедичному куточку оновлюється по мірі проходження навчального матеріалу. Вихователі беруть активну участь у створенні корекційно-розвиваючого середовища в групі, враховуючи рекомендації вчителя-логопеда. Він радить, які дидактичні ігри та вправи використовувати на даному етапі. Тільки тісний взаємозв'язок у роботі дозволяє домагатися позитивних результатів у корекції мовлення дошкільнят.

Ефективність корекційної роботи вчителя-логопеда залежить від уміння вихователів чути і диференціювати дефектно вимовлені звуки від чистих, від уміння вслухатися в мову дітей, своєчасно її поправляти, нагадувати дитині правильну артикуляцію поставленого логопедом звуку. В ігровій та цікавій формі вихователь проводить логопедичну годину, логопедичні п'ятихвилинки по автоматизації звуків, враховуючи рекомендації вчителя-логопеда, заохочує прагнення і бажання дитини вимовляти звук чисто.

Учителю-логопеду необхідно не тільки навчити вихователя, як працювати з кожною дитиною, а й контролювати виконання своїх рекомендацій. Зошит взаємозв'язку, куди вчитель-логопед заносить свої завдання, заповнюється щодня. Під час вечірніх занять відпрацьовується матеріал лексичної теми, рекомендований вчителем-логопедом, закріплюється матеріал фронтального та індивідуальних логопедичних занять. Виконуються наступні види вправ:

- закріплення поставлених звуків (ізольована вимова звуку, вимова складів, слів, речень - поетапно);

- повторення віршів, оповідань;

- вправи на розвиток уваги, пам'яті, логічного мислення;

- вправи на розвиток фонематичного слуху, навичок звукового аналізу та синтезу;

- активізація зв'язного мовлення в бесіді на знайомому лексичну чи побутову теми.

Однією з форм взаємодії вчителя-логопеда та вихователів є спільна підготовка і проведення батьківських зборів, на яких ми показуємо заняття, підбираємо матеріал для повідомлень і доповідей на різні теми з питання логопедичної роботи, оскільки батьки недостатньо обізнані в питаннях корекції мовлення, не знають і недооцінюють значення своєчасного усунення мовних порушень.

Підводячи підсумок, можна сказати, що робота вихователя і логопеда скоординована наступним чином:

1) вчитель-логопед формує первинні мовні навички у дітей, добирає для своїх занять матеріал, максимально наближений до тем, що вивчаються дітьми на заняттях з вихователями;

2) вихователь, при проведенні занять, враховує етапи проведеної з дитиною логопедичної роботи, рівні розвитку фонетико-фонематичної та лексико-граматичної сторін мови, таким чином, закріплює сформовані мовні навички дитини.

Таким чином, тільки тісний контакт в роботі логопеда і вихователя, може сприяти усуненню різних мовних проблем в дошкільному віці, а значить і подальшого повноцінного навчання в школі.

І найголовніша умова у взаємодії всіх учасників корекційного процесу - створити для вихованців з порушеннями усного мовлення єдиний корекційно-освітній простір, коли над мовою дитини працює колектив однодумців, зацікавлених в успіху корекційної роботи.

 

 

         Причини мовленнєвих порушень у дітей

Мовленнєві порушення можуть мати як центральний, так і периферичний характер. Центральний, якщо хвороботворний вплив зачепив той чи інший відділ центральної нервової системи і спричинив порушення мовлення.

Периферичне порушення мовлення у тих випадках, коли виявляються аномалії в будові периферичного мовного апарату.

До факторів, що зумовлюють мовленнєві порушення, відносять такі:

- різна внутрішньоутробна патологія, що приводить до порушення розвитку плода. Найбільш грубі дефекти мовлення виникають при порушенні розвитку плода в період від 4 тижнів до 4 місяців. Виникненню мовної патології сприяють токсикоз при вагітності, вірусні й ендокринні захворювання, травми, несумісність крові по резус-факторі й ін.

- родова травма й асфіксія (недостатність кисневого постачання мозку внаслідок порушення подиху) під час пологів, які приводять до внутрічерепних крововиливів.

- різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо пагубними для розвитку мовлення є часті інфекційно-вірусні захворювання, менінго-енцефаліти й ранні шлунково-кишкові розлади.

- травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

- спадкоємні фактори. У цих випадках порушення мовлення можуть становити лише частину загального порушення нервової системи й сполучатися з інтелектуальною й руховою недостатністю.

- несприятливі соціально-побутові умови, що приводять до педагогічної занедбаності, вегетативної дисфункції, порушення емоційно-вольової сфери й дефіциту в розвитку мовлення.

При аналізі причин виникнення порушень варто враховувати співвідношення мовного дефекту й збережених аналізаторів і функцій, які можуть бути джерелом компенсації при корекційному навчанні.

Раннє виявлення дітей з відхиленнями в розвитку в першу чергу проводиться в сім'ях з «підвищеним ризиком»:

- сім'ї, де вже є дитина з тим або іншим дефектом;

- сім'ї з розумовою відсталістю, захворювання шизофренією, порушенням слуху в одного з батьків або в обох;

- сім'ї, де матері перенесли під час вагітності гостре інфекційне захворювання, важкий токсикоз;

- сім'ї, в яких діти перенесли внутрішньоутробну гіпоксію (кисневе голодування), природову асфіксію, травму або ж нейроінфекцію, черепно-мозкові травми в перші місяці життя.

Наука про порушення розвитку мовлення, їхнє подолання й попередження за допомогою спеціального корекційного навчання й виховання – називається логопедією.

В основі методів логопедичної науки лежать принципи: розвитку, системного підходу, розгляду мовних порушень у взаємозв'язку мовлення з іншими сторонами психічного розвитку.

Предметом логопедії як наукової дисципліни є вивчення закономірностей навчання й виховання осіб з порушеннями мовлення й пов'язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкільну й логопедію дорослих.

Важливим і відповідальним етапом для дитини є початок навчання у школі. Для того, щоб учні виросли правильно і різносторонньо сформованими, їхні навчальні і пізнавальні здібності повинні бути добре розвинуті. А, як уже було сказано, одним із найважливіших елементів розвитку є мова. Якщо мова дитини чиста, правильна, дитина вільно спілкується з оточуючими. Розлади мовлення можуть привести до проблем у навчанні і спілкуванні, дитина не зможе успішно навчатися.

Тому, батькам не потрібно перевантажувати дітей у букварному періоді. Вони повинні бути терплячими, не нервувати і не підганяти дітей, постійно стежити за правильністю мовлення дітей, своєчасно виправляти граматичні помилки, але не втручатись у дитячі розповіді. Потрібно спочатку вислухати дитину, а потім виправляти помилку.

Надзвичайно важливо своєчасно допомогти дитині у виправленні мовленнєвої вади. Помічником у вирішенні цієї проблеми для батьків дітей стане логопед.